Психологія корупції

Чому критичне мислення рятує від надмірних емоцій, і як це допомагає приймати доброчесні рішення? Чому так легко потрапити на психологічні гачки, якщо чогось не знаємо? І чому перевіряти факти й сумніватися важливо не лише, коли йдеться про новини? Чим більше ми знаємо про послуги, що надаються безкоштовно, тим з меншою ймовірністю погодимося за них платити. Тому критичне мислення – це дуже важлива навичка, щоб протидіяти корупції. Причому варто вміти аналізувати як зовнішню інформацію, так і власні переконання. Як можна це робити?

Чому наше побутове сприйняття корупції дуже відрізняється від визначення корупції у законодавстві? Чи легко сказати «Я платити не буду!», якщо всі навколо це роблять? Як усвідомлювати неправомірну поведінку, і чому важливі викривачі корупції? Ставати самому позитивним прикладом  – спочатку незвично. Тому для початку варто вчитися спокійно оцінювати допустимі межі своїх дій, а не пристосовуватися до можливого конфлікту інтересів. І взяти до уваги, що корупція зникає тоді, коли є офіційний запит. Навіщо повідомляти про корупцію і поважати цінність права?

Якщо нечесна вигода захоплює, навіщо оминати корупційний шлях? Чому пропонування хабаря є способом «зрізати кути»? І чи подібна корупція для небезпечної та захоплюючої гри? Коли прагнення до отримання матеріальних благ бере гору над духовними цінностями, а покарання можна уникнути, існує ставлення до корупції як до ризикованої гри. Людей, схильних до такої поведінки, в суспільстві не вітають. Проте корупційні маніпуляції для багатьох є способом життя. І внаслідок зовнішніх обставин, і внаслідок індивідуального набору психологічних рис. Як не загравати з системою, а поважати правила?

Які емоції заважають нам сказати «ні» у корупційних обставинах? Чому страх, сором і провина найчастіше виникають на тлі маніпуляцій? І як приборкувати емоції, щоб залишатися в правовому полі? До недоброчесності нас схиляє бажання отримати щось швидше, поза чергою, з вигодою для себе. Або ж купити собі безпеку, добре ставлення чи нібито увагу. У всіх цих випадках емоції «прикрашають» поведінку. І коли накриває, наприклад, страх, ми інстинктивно намагаємося позбутися неприємного відчуття та робимо все, що просить маніпулятор. Як протидіяти цьому?